Втрачаю почуття до чоловіка. Що робити?

Вопрос

Моя ситуація, наступна. Вже кілька тижнів я знаходжусь у тяжкому емоційному стані. Весь час мене душить у горлі і пече у грудях. В мене якісь напади паніки відбуваються і я плачу і задихаюсь і молю Бога.. відчуваю що не справляюсь сама просто…На мене напала депресія,я абсолютно нічого не хочу робити, домашні справи через силу, з сином теж погратись,позайматися і погуляти важко,важко спілкуватись з людьми.. прошу допоможіть мені.. Мені 28 років , я заміжня,маю сина 2.5 роки, чоловік працює, син почав ходити в садок,але через постійні хвороби частіше вдома чим в садку. Я дуже люблю його і дуже виню себе за те ,що не має сил в собі зібратись і бути для нього щасливою мамою … В сім’ї в нас добрі відносини , ніхто не пьє, ніхто не б’є,поважливо ставимося одне до одного, батьки живі здорові і все здавалось добре.. Але я відчуваю ,що мої почуття до чоловіка мого не такі якби мені цього хотілось ,якось він мене почав бісити, охолола до нього і боюсь собі в цьому признатись сама.. і йому про це боюсь казати ,весь час ридати хочеться.

Одразу скажу,що нікого іншого не люблю,не шукаю і не буду шукати… Чому так не знаю .. він добрий,турботливий,гарний тато,заробляє на сім’ю. Ми добре ладимо,разом вирішуємо сімейні проблеми. Але зі мною шось не так.. чесно кажучи ,вже один такий епізод був у наших стосунках, перед весіллям,ми навіть відкладали весілля через це,але потім я заспокоїлась, в нас почалось тихе спокійне життя, з”явився синочок , я була дуже щасливою .. ну і не приховаю час від часу в мене закрадались сумніви щодо моїх почуттів ,але це якось проходило.. бо я усвідомлювала що він і синочок це саме найкраще що могло статись в моєму житті..

А зараз знов я в цьому стані , мені здається що в мене немає до нього почуттів, через ці думки в мене починається паніка,я починаю задихатись і плакати і кожного дня ці думки все навязливіші і навязливіші.. і я не можу їх позбутись.. стаю і починаю молитись Богу,щоб він наповнив моє серце любов’ю і зберіг нашу сім”ю. В нас маленький синочок і я хочу щоб він виріс в повноцінній щасливій сім”ї. І я не хочу нікого шукати , бо думаю що причина не в людині ,а в тому що я любити не вмію,або не можу . Ці думки ніби не мої, я їх не хочу ,вони не дають мені жити , я задихаюсь,допоможіть

есть ответы 0
Анна 1 неделя 1 Ответ 21 просмотров 0

Ответ ( 1 )

  1. Этот ответ отредактирован.

    Здравствуйте, Анна.

    Мне кажется, что вы не до конца понимаете, что такое отношения, как они развиваются, разницу в психологии мужчины и женщины. Например, знаете что отношения развиваясь проходят определенные стадии?

    Вначале парень и девушка чувствуют к другу другу чувство влюбленности. Это время наиболее сильных эмоций. В момент развития влюбленности выделяется много нейромедиаторов, которые вызывают ощущение схожее с эйфорией. Мы чувствуем подъем сил и энергии. Все видится нам в более радужном свете. Мы очарованы друг другом. Наш партнер нам кажется самым лучшим и идеальным. В этот момент мы чаще всего видим не реального человека, а свои собственные проекции.

    По мере развития отношений количество нейромедиаторов начинает снижаться и ощущение влюбленности начинает постепенно уменьшаться. Мы начинаем видеть партнера более реалистично. Постепенно начинаем замечать все больше минусов в своем партнере. Наступает фаза разочарования. Возникает борьба и попытка вернуть партнера в привычный “идеальный” образ. Партнеры бросают друг другу упреки, что, мол, ты не такой каким казался. В итоге, частенько на этой стадии отношения могут закончится, так как оказывается, что между партнерами слишком много различий.

    Так же часто эту стадию сами партнеры воспринимают неверно, так как считают, что это конец любви. Они путают влюбленность с любовью и не знают о стадии разочарования.

    Так же важно понимать, что чувства не стоят на какой-то одной зафиксированной точке. Они имеют свою динамику. Со временем интенсивность эмоций снижается, но это не значит, что любовь исчезает. Мужчину и женщину связывают вместе не столько страсть и секс, сколько уважение, забота, нежность, доверие и т. д. Да интенсивность чувств снижается и это закономерно, но при этом они становятся глубже в них появляются много других красок, которые делают эти отношения более важными, чем на стадии влюбленности.

    Не понимая все этого вы своими действиями вгоняете себя в состояние невроза. И судя по всему у вас помимо одной проблемы появилась другая – тревожно-депрессивное состояние. Судя по всему те мысли, которые вас одолевают можно считать навязчивыми. О том, что это такое и что с ними делать можно почитать здесь.  И в данном случае я рекомендовал бы вам обратится к психологу или психотерапевту и работать с этим состоянием, а так же ошибочными представлениями об отношениях и чувствах.

Ответить

Извините, у вас нет разрешения на ответ на этот вопрос.